Екологічні вірші

Наш дивний світ такий, як казка,

Он в небі хмаронька пливе.

Тож бережи його, будь ласка,

Все в ньому гарне і живе.

Он квітка полум'ям палає,

Яскраве сонечко блищить.

Чарівна пташечка співає,

Все в дивосвіт прийшло, щоб жить.

***

Любий друже! Я благаю -

Природу вмій любити,

Не смій ніколи і нізащо

Їй шкоду спричинити!

Даремно квіточку не рви,

Пташині спокій дай,

Усе, що є навколо тебе,

Люби й оберігай!

***

Світ прекрасний навколо тебе -
Сонце ясне і синє небо,
Птахи і звірі, гори і ріки -
Нехай він буде таким навіки!
Нехай людина добро приносить -
Бо світ навколо любові просить.

***

Природа нам - як рідний ідм,
Вона усім - як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба дбати.
Й віддячить за добро тобі
Земля теплом родинним.
Люби і бережи її,
Будь гідним її сином!

***

Люби цей світ, моя дитино,
Свій рідний край, ліси, поля.
Турбуйсь про нього кожну днину,
Бо рідна це твоя земля.
Тут ти живеш і вчишся в школі,
Тут в тебе друзі і сім'я.
Не нищ нічого і ніколи -
Людина ж бо тобі ім'я!
Допоможи малій пташині,
Її ти вчасно погодуй.
Під силу це малій дитині,
Але нічого не марнуй.
Бо світ чарівний, наче казка,
Ти теж частиночка його.
Тож бережи цей світ, будь ласка,
Прийми до серденька свого.

***

У сльоту, і в час негоди,
І в погоду, друже мій,
Серцем слухати зумій
Звуки рідної природи,
Звуки - дивні глоси
Незвичайної краси.
Чуєш, друже мій, розмови?
З вітром - листя гомонить,
З сонцем - ниви і діброви,
Із озерами - блакить.
Розмовляють доли, води...
Стань, послухай, розждивись!
Мову рідної природи
Розуміти серцем вчись!

***

Людина над природою панує,
Сучасні технолоігї планує,
Щоб споживати більше від природи,
Підкорює її красу і вроду.
Людина над природою панує,
Бездумно світ навколишній руйнує,
Відходи у довкілля викидає.
І бруд, і пил на землю осідає.
Панує над природою людина.
І неминуча та сттрашна година,
Коли природа відповість сюрпризом,
І виникне екологічна криза...
А може, катастрофи уникнем?
А може, берегти природу звикнем?

***

Будь розумниця, дитинко,
І здоров'я бережи.
У кишені май хустинку
Й слів поганих не кажи.
Руки з милом мий щоденно
Після гри і до їди.
Та життя сприймай натхненно,
Будь здоровою завжди!

***

Є на світі рослин так багато,

Їх Земля віддає недарма.

Бо лікують людей дуже радо,

Й кращих ліків на світі нема.

Пропонують здоров’я нам чудо,

Манять нас походить по росі,

Їх відшукують люди усюди,

Ці цілющі скарби на Землі.

Первоцвіт і барвінок, калина,

Звіробій і любисток, і хміль,

Кропива і кульбаба, й ліщина

Поглядають на нас звідусіль.

Жовтим оком моргає ромашка,

І волошка синіє в росі.

І конвалії крихітні чашки —

Пропонують нам ліки усі.

***

Смачного, синички

Пухнастим килимом зима

Усе подвір’я вкрила.

Пташки, сумуючи, сидять,

Померзли, зголодніли.

Відніс я сала, хлібних крихт

Пташкам у годівничку.

Тепер з вікна дивлюсь на них.

Смачного вам, синички!(Л. Бутрім)

***

Пташеня

З пташеням маленьким

Трапилась біда.

Як піднявся вітер —

Випало з гнізда.

З кошиком Андрійко

По щавель ішов,

Пташеня сіреньке

У траві знайшов.

У Андрійка очі

Блиснули від сліз.

Взяв його тихенько,

До гнізда поліз.

Пташеня зраділо —

Кінчилась біда:

Із руки стрибнуло

До свого гнізда. (Д. Мегелик)

***

Щиглик

Підборами порипує

Мороз-вусач,

А щиглику під липою

Хоч сядь і плач,

Бо мав зернятко з осені

Не жменьку — міх.

А випав сніг, то й досі їх

Знайти не зміг.

І де в таку погоду є

Смачні стручки,

Аж гульк — вітерець погойдує

Годівнички.

Не знати, ким розвішені

Між віт вгорі.

На дубі, на горішині,

На яворі.

Засніжено, занесено

Зимовий гай,

А щиглику так весело,

Що аж співай. (В. Скомаровський)

***

Чорний жук очима блима —

Чує кроки за плечима.

Дуже хороше йому

По землі ходити.

Він не хоче,

Чуєш, хлопче,

У коробці жити. (В. Лучук)

***

Я з метеликом дружу

В зеленому лузі.

Не боїться він мене,

Сіда на картузик.

Лиш прийду я на лужок,

Здалеку радіє,

Мов ромашка у траві,

Крильцями біліє. (В. Басюк)

***

Засторога

Ремези сплели в гіллі

Рукавичку-хату...

Скоро-скоро вже малі

Будуть пташенята!

Не скрадайтеся ніхто —

Навіть і скраєчку...

Птахи кидають гніздо,

Як торкнеш яєчка! (В. Коломієць)