Всіх пташок проймає дрож.
Скачуть-плачуть горобці: —
Дайте нам зерна, ців-ців!
А синички-невеличкі Просять: —
Дайте рукавички!
Снігурі сидять вгорі.
Заздрять дуже дітворі:
— Вам, дівчатка і хлоп'ятка,
Тепло, бо у вас є хатка.
А у нас нема хатинки,
Й на обід ані зернинки.
Як почув Василь пташок,
Одягнувся в кожушок,
Взяв пшона і хліба скибку,
На подвір'я вибіг швидко,
Всіх пташок нагодував.
І здалось — мороз пропав:
Горобці защебетали,
І синичкам тепло стало.
Іванна Блажкевич
Немає коментарів:
Дописати коментар